Толерантність
Толерантність – це чеснота, яка робить можливим досягнення миру й сприяє заміні культури війни культурою миру.
З 14 по18 листопада 2016 року у навчальних закладах міста Ромни проходить тиждень толерантності. Толерантність передбачає всього лише нормальні цивілізовані стосунки між людьми. Поняття толерантності у різних мовах відрізняється смисловими відтінками, що зумовлено культурними та ментальними особливостями. Наприклад, у французькій цей термін означає повагу до свободи іншого, у китайській – уміння дозволяти, проявляти великодушність, в арабській бути толерантним – означає бути терпимим. Аналізуючи культурну спадщину нашого народу, що ґрунтується на «філософії серця», можна з переконанням засвідчити, що толерантність у сприйнятті українця співвідноситься з поняттям поваги й любові.
Люди старшого покоління добре пам’ятають, що ще років 20 тому слово «толерантність» майже не вживали. Хоча це слово досить старе і означало «терпіння». Сьогодні все інакше – це слово постійно на слуху, на вустах.
16-го листопада 1995 р. держави – члени ЮНЕСКО на 28-й сесії Генеральної конференції одностайно прийняли «Декларацію принципів толерантності», 16-е листопада проголосили Міжнародним Днем толерантності.
Ідеї толерантності набувають все більшого визнання в сучасному світі, все більше країн активно запроваджують їх у свою освіту, державно-суспільне життя, розглядають їх як найдієвіший засіб досягнення взаєморозуміння, взаємоповаги, злагоди своїх громадян.
Перш, ніж знову повернутись до проблем толерантності, давайте поглянемо на самих себе. Нам здається, що ми добре виховані, освічені, культурні люди, з добрими манерами, поведінкою – своєрідна еліта.
Але спробуємо чесно зізнатись самим собі: хіба за деяких обставин кожен з нас не зривається на інтолерантну поведінку, навіть на сварку? Якщо ми чесно собі в цьому признаємось, то ще краще зрозуміємо, яка то важка справа завжди самим бути толерантним і виховувати толерантними інших.
Кожен з нас, всі ми, весь світ бажаємо бути толерантними, а воно все не вдається, навіть попри всі зусилля ЮНЕСКО і ООН.
Чому? Відповідь треба знову ж таки шукати у психічній природі людини, бо, не знаючи, не розуміючи, не враховуючи цієї природи, неможливо виховати, зробити людину дійсно по-справжньому толерантною.
Виявляється, що вся справа у такій притаманній кожному якості, як агресивність.
Цю якість неможливо ліквідувати, викоренити, знищити. Але можливо, більшою чи меншою мірою, скорегувати, навчити, відпрацювати навички подолання агресивних проявів, підкорити індивідуальній волі.
Саме в цьому може полягати головне завдання тижня толерантності: виховання, розвиток, гармонізація всього комплексу почуттів, емоційної культури, позитивного характеру, толерантної свідомості, поведінки. Виховуючи толерантність, ми забезпечуємо мирне і продуктивне майбутнє нашої держави.
